Безсилля

«Ми визнали своє безсилля перед алкоголем, визнали, що ми втратили контроль над собою».

«Дванадцять Кроків і Дванадцять традицій»
(стор. 21)

У самому першому Кроці не випадково згадується безсилля. Визнання власного безсилля перед алкоголем – наріжний камінь одужання. Я зрозумів, що у мене немає тієї сили і влади, якими, як мені здавалося, я володів. Я безсилий перед думкою інших людей про мене. Я безсилий перед тим фактом, що запізнився на автобус. Я безсилий перед тим, як інші працюють (або не працюють) по Кроках. Але я також дізнався, що я не безсилий перед деякими речами. Я не безсилий перед своїм підходом до життя. Я не безсилий перед негативним сприйняттям світу. Я не безсилий взяти на себе відповідальність за власне одужання. У мене достатньо сил, щоб позитивно впливати на самого себе, дорогих моєму серцю людей і світ, в якому я живу.