До умиротворення і душевного спокою

…коли ми поглянемо в обличчя деяким з наших недоліків, обговоримо їх з іншою людиною і підготуємося до позбавлення від них, наше уявлення про смирення почне набувати ширшого змісту.

«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій»
(стор. 74)

Коли виникають ситуації, що порушують мій душевний спокій, біль від них часто спонукає мене просити Бога про прозріння, щоб я зміг зрозуміти свою роль в тій чи іншій ситуації. Визнаючи своє безсилля, я смиренно молю про прийняття того, що відбувається. Я намагаюся побачити, яким чином недоліки мого характеру вплинули на ситуацію. Чи міг я проявити більше терпіння? Чи був я нетерпимий? Чи стояв вперто на своєму? Чи боявся? У міру того як розкриваються мої недоліки, я відкидаю свою самовпевненість і смиренно прошу Бога позбавити мене від них. Ситуація, можливо, і не зміниться; проте, якщо я продовжую проявляти смирення, то знаходжу мир і душевний спокій – природні плоди мого уповання на Силу, могутнішу, ніж я.