Наділені довірою служителі

Наділені довірою служителі

29 Березня

Вони – служителі. Їх привілей – виконувати повсякденну роботу в групі. Ця праця буває і невдячною.

«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій»
(стор. 134)

У своїй книзі «Грек Зорба» Нікос Казанзакіс описує зустріч головного героя зі старим, який садить дерево. «Що це ти робиш»? – запитує Зорба. Старий відповідає: «Синку, ти сам чудово бачиш, що я роблю. Саджу дерево». «Але навіщо садити дерево, – запитує Зорба, – якщо ти не побачиш, як воно буде плодоносити?» Старий же говорить: «А я, синку, живу так, начеб ніколи не помру». Така відповідь викликає ледь помітну посмішку на обличчі Зорби, і він, відходячи, з іронією в голосі вигукує: «Дивно, а я живу так, начеб збираюся померти завтра!»

В АА я дізнався, що Третій Завіт Товариства – служіння – благодатний ґрунт для посадки дерева моєї тверезості. Я пожинаю чудові плоди: мир, безпеку, розуміння і двадцять чотири години безперервних звершень. Тепер я мислю досить тверезо, щоб чути голос власної свідомості, коли вона тихо каже мені в тиші: «Просто служи і не турбуйся про результат. Є й інші, хто сіятиме і збиратиме урожай».