Повне прийняття

«Він не уявляє собі життя без алкоголю. Потім настане день, коли він не зможе уявити собі ні життя з алкоголем, ні життя без нього. Тоді він пізнає таку самотність, яка відома лише небагатьом. Він опиниться в глухому куті і буде бажати смерті».

«Анонімні Алкоголіки»
(стор. 152)

Лише алкоголік може зрозуміти істинне значення подібного твердження. Коли я був діючим алкоголіком, цей подвійний стандарт тримав мене в полоні і наповнював жахом і сум’яттям: «якщо я не вип’ю, то помру» боролося в мені з «якщо я продовжу пити, то це вб’є мене». Обидві ці нав’язливі думки тягнули мене все глибше на дно. Лише досягнувши дна, я прийшов до повного прийняття свого алкоголізму, без будь-яких застережень. Таке прийняття було обов’язковою умовою мого одужання. З подібною дилемою мені раніше стикатися не доводилося; проте, як я пізніше усвідомив, це було необхідно для мого успіху в Програмі.