Смирення як дар

Поки ми розраховували насамперед на власні сили, справжня опора на Вищу Силу виключалася. Був відсутній основний елемент всякого смирення – бажання пізнати Божу волю і слідувати їй.

«Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій»
(стор. 72)

Коли я прийшов в АА, то бажав набути деякої якості, що називається смиренням, про яку мав лише туманне уявлення. Я не усвідомлював, що шукав смирення лише тому, що думав: воно допоможе мені отримати те, чого я хочу. Я готовий був зробити для людей що завгодно, сподіваючись, що Бог так чи інакше винагородить мене за це. Зараз я намагаюся пам’ятати, що люди, котрих я зустрічаю на своєму шляху протягом дня, настільки ж близькі до Бога, наскільки близький до Нього я, поки живу на цій землі. Мені потрібно молитися про пізнання Божої волі на сьогодні і постаратися побачити, як мій особистий досвід надії і болю може допомогти людям. Якщо мені це вдається, значить, мені немає потреби шукати смирення – воно саме знайшло мене.