Страхувальна сітка

Іноді… всередині нас бушує така буря, що ми взагалі не хочемо молитися. Якщо таке трапляється, не потрібно судити себе занадто суворо. Нам слід просто знову приступити до молитви, як тільки будемо в силах це зробити, пам’ятаючи, що це для нас – благо.

 «Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій»
(стор. 105)

Іноді я кричу, тупочу ногами і повертаюся спиною до своєї Вищої Сили. Тоді моя хвороба каже мені, що я – невдаха. Якщо я продовжу злитися, то напевно нап’юся. Такі моменти свавілля подібні до того, начебто я зірвався зі скелі і висів на одній руці. Наведений вище уривок – це моя страхувальна сітка. Він закликає мене спробувати вести себе по-новому – бути, наприклад, м’яким і терплячим з самим собою. Він переконує мене, що моя Вища Сила чекає, поки у мене з’явиться бажання ризикнути ще раз: відпустити руку, впасти в сітку і молитися.