«Відродження в АА»

Такий парадокс відродження в АА: сила виникає з повної поразки і слабкості, а втрата старого життя – умова для отримання нового.

«АА дорослішає»
(стор. 46)

Тисячі укусів Зеленого Змія не змусили мене визнати свою поразку. Я думав, що мій моральний обов’язок – перемога над цим «другом-ворогом». На перших зборах АА на мене зійшло благословення і відчуття, що це нормально – визнати свою поразку перед лицем хвороби, котра не має нічого спільного з моєю мораллю. Інстинктивно я зрозумів, що, увійшовши до дверей АА, опинився в полі великої любові. Без усяких зусиль зі свого боку я усвідомив, що любити себе – це добре, правильно і зумовлено Богом. Мої думки тримали мене в рабстві, а відчуття – звільнили. Я вдячний за це.