Я – частина цілого

І відразу ж я став частиною – нехай навіть крихітною частинкою – якогось всесвіту…

«Як це бачить Білл»
(стор. 225)

Коли я вперше прийшов в АА, я вирішив, що «вони» – дуже хороші люди, може бути, трохи наївні, надто, мабуть, доброзичливі, але в основному порядні і щирі люди (з котрими у мене не було нічого спільного). Я бачив «їх» на зборах – в врешті-решт, там-то «вони» і існували – обмінювався з «ними» рукостисканням, а вийшовши за двері, забував про «них».

Але одного разу моя Вища Сила, в яку я тоді не вірив, влаштувала так, що в нашому районі було розпочато один громадський проект, поза рамками АА, але із залученням багатьох членів Товариства. Ми працювали разом, і я пізнав «їх» як людей. «Вони» стали захоплювати мене і навіть подобатися мені, і я, окрім власної волі, почав отримувати задоволення від спілкування з «ними». Мене привабило те, що «вони» застосовують Програму в повсякденному житті, а не просто базікають про це на своїх зборах. Мені захотілося жити так само, як «вони». Це саме «вони» несподівано перетворилося на «ми». І з тих пір я не п’ю.