Зобов’язання перед сім’єю

…духовне життя, що виключає зобов’язання по відношенню до сім’ї, не таке вже й досконале.

«Анонімні Алкоголіки»
(стор. 129)

Я можу процвітати в роботі по Програмі – застосовувати її на зборах, на роботі, в служінні – і виявити, що в родині все шкереберть. Я очікую розуміння від своїх коханих, але вони не можуть мене зрозуміти. Я очікую, що вони помітять і оцінять моє духовне зростання, але цього не станеться, поки я не покажу їм цього. Може, я ігнорую їх потребу в моїй увазі і турботі? Може, я дратівливий і зануда з ними? Чи загладжую я свою провину перед ними, бурмочучи: “Винен”, або ж проявляючи терпіння і терпимість? Може, я читаю їм нотації, намагаючись переробити або «виправити» їх? Чи намагався я коли-небудь привести в порядок стосунки з ними? «Духовне життя – не теорія. Потрібно жити ним».